Багатьох дітей так і не знаходять: за рік подали більше п'яти тисяч заяв про зникнення дитини

В Україні зростає кількість зниклих дітей. За даними МВС, всього з початку 2016 року до них надійшло 5485 звернень про зникнення дітей від батьків і педагогів інтернатів з усієї країни (в минулі роки реєстрували близько 4 тис. звернень). З них до цих пір не знайшлися 76 дітей (станом на 20 грудня). Чому зникають діти і яка статистика зникнень, дізнавалася "Сегодня".

Як розповіли "Сегодня" в МВС, останнім часом почастішали випадки зникнення дітей на Донбасі. "Число зниклих без вести в зоні боїв на Донбасі дещо збільшилася – з січня по кінець листопада зареєстровано 382 звернення (у порівнянні з минулими роками це більше майже на 36%). Одна з причин – діти тікають від одного з батьків до іншого, який живе на окупованій території ", – розповіли в прес-службі Донецької облполіціі.

"Щодо ще розшукуваних дітей відкриті кримінальні справи за статтею "Вбивство" (якщо дитину не знаходять відразу, то справу перекваліфікують, щоб була можливість шукати ретельніше. – Авт.)", – повідомила Нацполіція.

Крім того, силовики говорять, що відбулися зміни в КПК. "Зараз, навіть якщо дитина загубилася на вулиці, то поліція кваліфікує це як зникнення безвісти (раніше – "Залишення без нагляду")", – розповіла "Сегодня" екс-начальник профільного підрозділу МВС Уляна Котлярова.

ПРИЧИНИ. За даними поліції, яка нещодавно провела аналіз причин зникнення дітей, в основному діти зникають, втікши з дому від насильства. У своєму аналізі силовики уточнюють, що велика частина таких зниклих – це 13-15-річні підлітки, в рівній мірі і хлопчики, і дівчатка. Через деякий час частина з них повертається до батьків, тому як сумують за ним. На другому місці – діти віком від 1 до 9 років. Тих же, кого реально викрали, – одиниці, але такі кримінальні провадження часто розслідуються по кілька років. За словами поліцейських, викрадення найчастіше фіксуються в великих містах.

РОМАНТИКИ І ЖЕРТВИ. Найбільше поліції запам'яталося зникнення двох підлітків з Сумської області, які намагалися пішки дістатися з Глухівського району Сумщини до Японії. Нагадаємо, в жовтні ці хлопчаки запаслися продуктами, взяли з собою ніж, сокиру, змінний одяг і рушили в путь. Батьки написали заяви в поліцію, через 36 годин поліція за допомогою місцевого жителя розшукала хлопчаків в лісі недалеко від держкордону, там вони грілися біля багаття. Як вже зараз розповів нам один з керівників з сумського облглавка поліції Сергій Тарасенко, хлопці начиталися про Японію в соцмережах, після чого і почали розробляти план походу. "Повторних спроб втечі з дому у них не було, вони зрозуміли, що така ідея безглузда", – сказав нам Тарасенко.

За його словами, незадовго до анексії Криму був і такий випадок, коли 14-річний підліток, теж із Сумської області, захотів на човні по Чорному морю дістатися до берегів Туреччини. "Він приїхав до Криму. Там він планував обзавестися човном і на веслах переплисти море. Знайшли його ще до того, як він знайшов човен", – говорить Тарасенко.

Втім, за словами поліцейських, часто діти змушені втікати з будинку через побої або лайки між батьками. Один з таких прикладів – історія Богдана. Про нього в своєму блозі розповіла спікер донецьких поліцейських Наталя Шиман. "Богдан втікав через насильство в сім'ї, – каже Шиман. – Волоцюгою він став в 4 роки. Жити йому доводилося на зупинці поблизу Приморського суду Маріуполя, ночував на вокзалі, обнявши батарею. Так він прожив 6 років, поки його не усиновила інша сім'я. Мене зворушило інше. Чому ніхто з дорослих не поцікавився, чому маля живе на зупинці, чи хоче він їсть? Їжу, до речі, йому приносили місцеві діти".