Подробиці резонансної справи маніяка Елвіса: "Спасибі, що зупинили мене!"

14 листопада 2016, 08:30

Корчинський Олександр Корчинський Олександр

Загибель Валерії Новодворської, розшук з космосу і орден за удар

Полковник міліції запасу Руслан Сушко – ще недавно один з найдосвідченіших слідчих-важняків Головного слідчого управління МВС України, гроза маніяків і жорстоких вбивць. За його словами, звільнився напередодні припинення існування міліції, прослуживши більше 25 років. Саме про відсутність таких, як він, високих професіоналів, з жалем говорить нині генпрокурор Юрій Луценко, зазначаючи надзвичайно високий зріст злочинності і необхідність повернути досвідчених сищиків і слідчих в правоохоронну систему.

Реклама

Слідчим Руслан Сушко став, уже будучи капітаном міліції, прослуживши кілька років в підрозділі Держслужби охорони. Мав на той час вищу юридичну університетську освіту, а за час служби закінчив ще й радіотехнічний факультет КПІ. Починав роботу слідчим в Мінському (нині Оболонському) райуправлінні міліції Києва з простих побутових справ, але незабаром його помітили і стали доручати справи про нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. До речі, на думку фахівців, це такий замаскований юридично виверт, завдяки якому кількість вбивств нібито менше. Помер чоловік від побоїв, ножа або зашморгу через 20 хвилин після події – вже не вбивство. Статистика і покарання інші... До того ж тоді тяжкі тілесні розслідувала міліція, а вбивства – прокуратура. Однією з перших гучних справ, яку успішно розслідував Руслан Сушко, було розкриття таємниці загибелі... Валерії Новодворської!

- Зрозуміло, це була не та відома російська правозахисниця, тут просто збіг імені та прізвища, – згадує Сушко. – Мова йде про киянку Валерію Новодворську, яка жила на Мінському масиві і працювала ревізором КРУ. На самому початку 2000-х, в травні, вона проводила перевірку роботи підрозділу Міноборони, який займався будівництвом і розподілом житла. В останній день перевірки вона прийшла ввечері додому в дивному вигляді і стані, без жакета, взуття та сумки, сказала близьким, що погано себе почуває, лягла на диван і... через 20 хвилин вже була мертва. Зрозуміло, домашні викликали швидку, та констатувала смерть, повідомили в міліцію і тіло відправили на експертизу. Розтин показав, що у покійної розірвані багато внутрішніх органів, тобто жінка десь отримала травми, несумісні з життям. Було порушено кримінальну справу, розслідувати доручили мені...

НЕЗНАЙОМЕЦЬ У БІЛОМУ. Оскільки пропали разом з сумкою і матеріали перевірки, Сушко поїхав в Міноборони, в підрозділ, де проводилася ревізія.

- Спочатку мене просто не пустили туди, – з посмішкою говорить Руслан Миколайович. – Я образився, дійшов до військового прокурора, і через кілька годин керівництво частини вже у мене під кабінетом стояло, чекало, коли запрошу для допиту...

Реклама

У підсумку, за словами військових, з'ясувалося таке. Результати перевірки були непоганими, і ревізора запросили на організовану з цієї нагоди вечерю. Славно повечеряли, потім посадили жінку в службовий УАЗ з солдатом-водієм і відправили додому, як це бувало не раз і в ході перевірки. Солдат підтвердив, що висадив ревізора, де зазвичай, неподалік від її будинку. Вона була в жакеті, з сумкою і документами, зрозуміло, взута. Солдат поїхав, жінка залишилася...

- Ми оглянули місце висадки жінки, – продовжує Сушко. – Побачили, що поруч, в напівпідвалі, продовольчий магазинчик. Продавщиця і касирка дали свідчення, що бачили потерпілу. Тоді з нею було ще все в порядку. Вона зайшла в магазин, купила пляшку коли і вийшла, зупинившись неподалік. Потім, розповіли дівчата, до неї підійшов чоловік, про щось вони поговорили і пішли. Причому чоловік був у білому костюмі! На цьому дівчата наполягали категорично. Нічого більше вони не розгледіли з напівпідвалу, до того ж була вже 10-та вечора.

Далі, за словами Сушка, кілька місяців наслідок відпрацьовував різні версії, перешерстив всіх підозрілих в тому районі, але нічого не знайшов. Не було і слідів зниклих речей (а зникли, крім одягу та сумки, ще прикраси з жінки). І все ж зачіпка з'явилася...

- От кажуть, що злочинця тягне на місце злочину, – каже екс-слідчий. – І це точно! Сищики, які тоді дійсно мали агентуру і вміли з нею працювати, дізналися, що час від часу в районі, де все сталося, крутиться якийсь чоловік. Як заявила агентура, "не наш, не місцевий". А через якийсь час сищики затримали на Оболоні незнайомця, що крав квартирні електролічильники з метою їх збуту. Перевірили за прикметами, показали своїм людям, ті визнали в чоловікові того, що крутився біля магазинчика. Виявилося, це гастролер з Донецька, наїжджає часом до Києва для скоєння крадіжок. Міцний високий хлопець, колишній боксер, по-моєму, у важкій вазі, з набитими кулаками...

new_image_206

Реклама

Кримінальна справа. Слідство зібрало десятки томів документів.

ПІДВЕЛА П'ЯНКА. За словами Сушка, злодій не відразу, але все ж зізнався в тому, що відбувалося в той пізній вечір, коли була смертельно побита Валерія Новодворська, і чому його так тягнуло на це місце. Виявилося, цей епізод його дійсно мучив, він навряд чи був професійним вбивцею. Смерть жінки палила його зсередини, тому і розговорився. З'ясувалося, що в той травневий день злодій приїхав в черговий раз до Києва з наміром здійснити кілька крадіжок і вечірнім поїздом повернутися в Донецьк. Однак ще на столичному вокзалі зранку розговорився з якимось мужиком, випили по сто, по двісті, в результаті напилися. Гастролер зрозумів, що красти в такому вигляді не можна, відразу попадеться. Став чекати вечора, щоб виїхати. А поки вештався по місту, помаленьку випивав, потім сів в якийсь тролейбус і до вечора виявився в Мінському районі. Додав ще в якомусь кафе і в підсумку опинився біля того самого магазинчика. Хотів зайти, посмикав ручку – закрито (дійсно, дівчата з магазину розповіли, що, як тільки обслужили Новодворську, двері закрили, бо години роботи закінчилися). І тут злодій побачив поруч із магазином дуже симпатичну молоду (близько 30 років) жінку з колою. Підійшов до неї, щось запитав, вона відповіла, зав'язалася легка, ні до чого не зобов'язуюча розмова. Тим часом відійшли трохи від магазину, і його співробітниці перестали їх бачити...

- Тут відволікся, – каже Сушко. – Те, що розповів злодій, звісно, добре, але це лише його слова, для слідства недостатньо, їх треба чимось підкріпити. Я його запитав, у чому він був у той вечір одягнений. Він пояснив, що був в костюмі... болотного кольору! Сищики з'їздили до Донецька і дійсно привезли костюм такого кольору. А продавщиці ж стверджували, що незнайомець був у білому костюмі. І вперто стояли на своєму! Я питаю злодія, може, переплутав і був в білому? Він: начальник, я з шахтарського краю, там пил вугільний кругом, біле не ношу, у мене навіть майок білих немає! Ось в цьому зеленому костюмі був!

Тоді я знову поїхав в той магазинчик і по ходу бесіди з продавцями глянув у те саме вікно, через яке свідки бачили ревізора з незнайомцем. Дивлюся, а листя на деревах... біле! А скло у вікні – зелене! Закон фізики, скло спрацювало як світлофільтр. Дивитися через зелене скло на зелений колір, – він здасться білим. Через червоне дивитися на червоне – теж побачиш біле. І так далі. Ось і розгадка. А крій костюма злодія дівчата упізнали. З'явився речовий доказ. Скло, до речі, ми теж вилучили для суду, що викликало велике невдоволення господаря магазину...

РОЗДЯГНУВ, ЗАМІТАЮЧИ СЛІДИ. Про саму подію злодій розповів докладно. Як згадує Сушко, шахрай відразу помітив, що жінка добре одягнена, з прикрасами, і вирішив її пограбувати. Запропонував з ним поїхати нібито в якесь кафе, посидіти, але порядна жінка образилася на такою пропозицією, стала обурюватися. Ну, його, п'яного, і переклинило... Ударив раз, другий, потім увійшов в раж, став бити ногами... Вгамувався, лише коли жінка затихла, і він вирішив, що вбив її. Взяв прикраси, забрав сумку, а жакет і взуття зняв, за його словами, щоб заплутати потім міліцію. Гроші та золото залишив собі, решту викинув в сміттєвий бак. Причому заявив, що бак був круглий, адже вони зазвичай у формі трапеції. Однак в ЖЕКу підтвердили, що саме в той час у тому місці стояв такий круглий бак, зі старих...

Реклама

- Викинуті речі ми, звісно, через стільки часу (а розслідували півроку) не знайшли, а ось сліди золотих сережок виявили, – резюмував Сушко. – Тобто свідчення злодія підтвердили іншими, об'єктивними, доказами. А жінка, всупереч переконанню свого вбивці, відразу не вмерла. Вона прийшла до тями, але нічого, звісно, не пам'ятала, в таких випадках зазвичай настає короткочасна амнезія. У ревізора вистачило сил дійти додому (це було поруч), де вона і померла. Злодій-вбивця отримав за цей злочин 15 років.

ПОЧАТОК СПРАВИ ЕЛВІСА. Одним з найгучніших розслідувань, які довів до суду Руслан Сушко, було, безсумнівно, справа "боярського маніяка", схожого, за словами однієї з тих, що вижили жертв, на знаменитого співака Елвіса Преслі. Про нього, на той момент ще не спійманого, першою написала газета "Сегодня". Пізніше насильником і вбивцею, якого ЗМІ так і прозвали Елвісом (а слідство називало Шатуном), виявився столяр з Боярки Юрій Кузьменко. Цим маніяком, за словами Сушка, він став займатися в момент, коли розслідував складну справу про подвійне вбивство. Син зі співмешканкою вбив своїх батьків на Оболоні, а частини тіл розкидав по місту. Сам для створення алібі поїхав в Кагарлик нібито на полювання, але там просто пиячив. А потім заявив, ніби батьки, поки його не було, зникли. Правда старі по черзі перенесли інсульт і майже не пересувалися, так що піти явно самі не могли. Та й комплект зимового одягу і взуття, по сезону, був у них один. І той залишився в квартирі. А сусідка знизу поскаржилася, що її затопили. Пішла скаржитися наверх і побачила, як співмешканка драїть підлогу палубним способом, розливаючи відразу по відру води... Потім в квартирі ще невелика пожежа була. Але все це не допомогло. Коли ідентифікували частини тіл загиблих, знайшли в квартирі сліди крові та інші докази.

- Але далі розслідував вже не я, – каже Сушко, – так як в цей момент в Київській області з'явився третій труп жертви невідомого на той час вбивці, і сліди ДНК показали – ці злочини скоїла одна й та сама людина. Тоді шеф кримінального розшуку країни генерал Василь Паскал вперше заявив, що під Києвом орудує маніяк, що було негативно сприйнято керівництвом МВС. Але Паскал стояв на своєму і мав рацію. Розслідування об'єднаної справи доручили мені. Труднощів була маса, а зачіпок майже не було. Що тільки ми не вигадували, щоб вийти на вбивцю! Наприклад, всерйоз було вирішено провести аналізи ДНК у... майже всього населення Київської області! У ті часи для цього було достатньо мого, тобто слідчого, постанови, зараз все складніше. І, напевно, ми б це зробили, якби не збіг обставин, що дозволив нам обчислити маніяка. Мова про те, що машину Кузьменка, зелені "жигулі"-п'ятірку, помітив таксист у момент, коли туди сідала остання жертва, дівчинка з села Барахти. Таксист був відставним майором МВС, причому служив у розвідці, так що око натреноване. Він бачив машину пару секунд, але запам'ятав колір, модель і навіть дві букви з держномеру. Ми тоді зробили запит на 7034 автомобіля по всій країні. На жаль, якщо б відразу ці машини сумлінно відпрацювали, ми б взяли маніяка раніше, ніж це сталося. Слава богу, він не встиг за ці дні ще когось вбити...

new_image4_139

Власноруч. Елвіс повністю визнає свою провину.

ЗНІМКИ З КОСМОСУ. Але це було пізніше. А поки йшли пошуки, я навіть аерофотозйомку місцевості замовляв у військових! Думав, що, може, щось зауважимо на знімках в той час і в тій місцевості, де відбувалися вбивства. Спочатку військові розвідники, правда, надули щоки і розповідали, що це дуже секретно і дорого, мало не по 2000 доларів за знімок. Але потім, чесно, після пари пляшок коньяку пообіцяли навіть, якщо буде треба, літак підняти, щоб знімки зробити... До цього, правда, на дійшло, але знімки, зроблені з космосу супутниками, я отримав. Але зловити маніяка вони не допомогли, нічого ми там не побачили. Хоча ось в іншій гучній справі, про вбивство харківського журналіста Василя Климентьєва, слідство за допомогою космічної зйомки розкрило підроблення. Пам'ятайте, була версія, що він вийшов на човні в водосховище і там потонув. Ось, мовляв, човен залишився, в ньому його мобільник... А це ж Харків, там повно військових об'єктів, і завжди йде зйомка. І на знімках було видно, якщо їх зіставити за часом, що човен з'явилася в тому місці... набагато пізніше, ніж журналіст зник. Її завезли на місце і підкинули мобільник самі вбивці. Завдяки космічній зйомці неправдиві докази слідство відмело. Його вів інший слідчий з нашого відділу, але я домовлявся з військовими про знімки, так як вже мав досвід і зв'язки у справі маніяка...

Повернемося до справи Кузьменка. Відомо, що після того, як у нього вдома в Боярці побував міліціонер, маніяк все зрозумів і зник. Рвонув з двору на своїх "жигулях" так, що ледве ворота не зніс, бампер пошкодив... Ми в ту ніч сиділи в Боярці на чолі з генералом Паскалем. Прикинули всі адреси, де може з'явитися Кузьменко, набралося 12 місць. Сформували стільки ж груп і відправили за цими адресами (а подекуди ще раніше встановили спостереження). Довелося, звичайно, постаратися, щоб отримати від судді всі дозволи, але мені це вдалося. У таких випадках обшуки проводяться одночасно, щоб інформацією ніхто не обмінявся, і рано вранці, поки люди вдома, не ламати ж двері.

Одна з бригад приїхала до будинку брата Кузьменко в Києві. Спостерігачі доповіли, що підозрюваний тут не з'являвся. Однак перевірити адресу все одно треба. Стали підніматися по сходах, попереду – слідчий з моєї групи, майстер рукопашного бою. Назустріч спускається мужик. Слідчий дивиться – щось схоже є на фото Кузьменка, але не дуже (адже ми роздали людям фотографії, які знайшли, а там Кузя ще молодий). Слідчий: "Ти хто?". Той: "Я – Юра!". Кузьменко? Так. І тоді без подальших слів слідчий Юру і вирубав з одного удару – адже це особливо небезпечний вбивця, втрачати йому нічого... До речі, за це затримання слідчий потім орден отримав...

ЯК СТАВ УБИВЦЕЮ. Маніяка схопили і відвезли в Шевченківське РУ міліції Києва. Туди терміново прибув і Руслан Сушко. Він же і провів перший допит.

- Спочатку Кузьменко замкнувся, – згадує Сушко. – Так зазвичай буває навіть з досвідченими злочинцями, вони "перетравлюють" те, що трапилося. Формально я пред'явив йому звинувачення в крадіжці телефону (в одному епізоді, де потерпіла залишилася жива, маніяк забрав телефон, його з цього приводу тоді вирахувала місцева міліція, але відпустила, за що Юра зробив їм меблі). Але фактично я його допитував за всіма тоді відомими мені вбивствами зі зґвалтуваннями, їх набралося на той момент сім. Розклав на столі докази, аналізи ДНК, фотографії... Все це, до речі, згідно із законом, у присутності адвоката і під відеозапис. І тоді він почав говорити. Першими його словами були: "Все, спасибі!". За що спасибі? "За те, що затримали і зупинили, інакше мені довелося б вбивати кожен день, а я вже не міг".

Скільки сотень, а може, тисяч злочинів (без вбивств) зробив Кузьменко на ділі, ніхто не знає і сьогодні. Залишені в живих жертви насильника далеко не завжди заявляли про те, що трапилося. А він же спочатку тільки ґвалтував і грабував, почавши в Києві (навіть був судимий за грабіж, сидів рік) і потім перемістившись в область. Так було до першого вбивства, яке Кузьменко зробив випадково. Дівчина на ім'я Олена чинила йому опір, та ще й образила, зав'язалася боротьба, і маніяк її задушив руками.

- Потім він розповідав, що саме тоді отримав "незвичайний кайф", коли вбив жертву, – каже Сушко. – Він зрозумів – ось воно, моє! І відтоді став вбивати своїх жертв. Зазвичай душив руками, хоча після травми возив з собою і мотузяний зашморг. Але, за його словами, відчуття солодше, якщо голими руками... Причому частота вбивств зростала. Друге – через 7 місяців після першого, третє – через 3 місяці, четверте – через місяць, потім пішов рахунок на тижні і дні... Ось чому він і сказав, що сам би не зупинився і довелося б вбивати кожен день. Така психіка у маніяка, хоча він був визнаний осудним. Я з ним спілкувався рік, і поговорити можна було про що завгодно. Якщо не знати, що він серійний вбивця, – ніби нормальний чоловік... Так про нього думали і навколишні, був навіть мітинг його земляків, родичів під стінами МВС, мовляв, відпустіть Кузьменка, це не він вбивав, ви помилилися, не може бути... Але доказів вистачало, та й він не заперечував, так що суд засудив його за 14 вбивств до довічного ув'язнення.

new_image2_200

В тюрмі. На прохання МВС Кузьменко, як доктор Лектер, намагається допомогти спіймати іншого маніяка.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти