Як працюватимуть медіатори, які вирішують суперечки без суду

В Україні незабаром може з'явитися альтернатива судам – інституція медіації та медіатори (посередники-примирювачі. – Авт.), які зможуть врегулювати сімейні, трудові, цивільні та адміністративні суперечки без судів. Відповідний законопроект у першому читанні вже прийняла Верховна Рада.

За словами ініціаторів закону, якщо інституція медіації запрацює, то це істотно розвантажить суди, адже багато суперечок і конфліктів зможуть вирішуватися поза будівлею Феміди, а самі судді зможуть ретельніше вивчати складні та резонансні справи. Тим більше, що розробники кажуть, що медіатори в Україні є і зараз, але їх дуже мало, і їх діяльність не узаконена і, відповідно, не є публічною.

"Не секрет, що якщо у фізособи або компанії виникає конфлікт, то всі вони звертаються за консультаціями до будь-яких своїх джерел в певних сферах. Законопроект же пропонує узаконити роботу медіаторів. Швидше за все, що вже в другому читанні з'явиться норма про отримання ліцензії, – розповіли нам автори документа. – Поки що ж в законі прописана тільки норма про навчання медіаторів. Кожен, хто захоче ним стати, може вибрати свій напрямок. Наприклад, господарські спори, сімейні та багато іншого".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Нардеп від НФ Леонід Ємець – один з ініціаторів закону – каже, що, згідно з проектом, медіатори зможуть частково залагоджувати суперечки навіть в кримінальних справах. Наприклад, в разі побутової крадіжки медіатор, можливо, допоможе вирішити питання, пов'язані з компенсацією збитків потерпілому. У такому разі робота "миротворця" полягатиме в тому, щоб сторони знайшли компроміс і домовилися про досудове відшкодування шкоди потерпілому. "Зараз громадяни змушені звертатися виключно до суду, платити адвокату. Вигідніше було б не доводити справи до суду. Іншими словами, якщо у всіх сторін є бажання вирішити спір і є медіатор, якому вони довіряють, то вони можуть спробувати дійти згоди, – розповів нам Ємець. – Але при цьому найм медіатора може відбуватися тільки за згодою сторін, якщо одного з учасників це не влаштовує, то він має право звернутися до суду". До медіаторів зможуть звертатися, наприклад, і подружжя, що бажають розлучитися.

КОГО ВІЗЬМУТЬ. Ініціатори припускають, що ліцензії медіаторів зможе видавати Мін'юст. Згідно з проектом, примирителем "в законі" може стати громадянин України, який досяг 25 років, має вищу або профтехнічну освіту. Крім того, закон зобов'язує пройти 90-годинне спецнавчання Медіатства (ним займуться спеціально створені структури). Не візьмуть в медіатори держслужбовців і екс-силовиків, звільнених за порушення присяги. Що цікаво, експерти кажуть, що в світі медіаторами частіше стають психологи, а не юристи.

ОПЛАТА. Послуги примирителя оплачуватимуться порівну сперечальниками – така норма прописана в законопроекті. Сама ж медіація вважатиметься законною після підписання сторонами відповідного договору. При цьому держорганам заборонено втручатися до роботи "миротворців".

РИЗИКИ. Правознавець Євген Захаров вважає, що сама ідея медіації – непогана, але поки що неясно, як держава контролюватиме цих фахівців, які працюють з персональними даними. Такої ж думки і адвокат Євген Солодко: "Якщо інституція медіації запрацює, це дійсно розвантажить суди і заощадить кошти тих, хто сперечається. Але якщо сторона спору – держава, то тут потрібно звертатися тільки до суду. Крім того, є запитання до професіоналізму майбутніх медіаторів, і наскільки готово суспільство довіритися новій структурі".

Світ: спершу до медіатора

В інших країнах медіація вже давно існує як офіційна професія. Найчастіше медіатори спеціалізуються на сімейних конфліктах, зокрема розлученні, коли сторони максимально зацікавлені зберегти репутацію і не надавати справі розголосу. Євген Захаров каже, що в ряді країн сторони суперечки, перш ніж звернутися до суду, повинні скористатися послугами примирювачів в обов'язковому порядку. Наприклад, в Китаї до суду не доходять близько 30% суперечок – їх залагоджують медіатори. Судова система в Америці спрямована також на те, щоб більшість суперечок добровільно вирішувалося до суду – там навіть існує Націнституція з вирішення диспутів. Крім того, медіатори є в Великій Британії, Німеччині, Австрії, Японії.