Юрій Яценко. Фото: соцмережі
Студент зі Львова Юрій Яценко – перший політв'язень, який був звільнений з в'язниці РФ в травні 2015 року, розповів "Громадському радіо" свою історію ув'язнення і звільнення.
5 травня 2014 року Юрій приїхали в Росію зі своїм другом, вони займалися купівлею-продажем електротоварів. А вже 6 травня до них в готель прийшли співробітники ФСБ, забрали в райвідділ, питали яке хлопці мають відношення до Майдану або травневим подіям в Одесі. Далі, їм запропонували виступити на російському телебаченні з зізнаннями, що вони терористи і приїхали каятися.
"У перші дні, коли ФСБ дізналася, що я був на Майдані, до мене прийшов їхній співробітник, який сказав, що єдина можливість залишитися живим, ця співпраця, яка полягала в тому, що я повинен на телекамеру розповідати, що я український диверсант, і, я замість того, щоб виконувати українські накази, звернувся в ФСБ за допомогою. Натомість вони пропонували гроші і російське громадянство. Коли я відмовився, вони застосовували методи психологічного та фізичного тиску. Не давали їсти, не давали спати, погрожували, що введуть якусь то вакцину на кшталт сироватки правди, під якою я підпишу будь-яку явку з повинною. Пригрозили, що підкинуть наркотики, регулярно били, не давали можливості з'єднатися із зовнішнім світом, я не мав права на адвоката", – розповідає хлопець.
За його словами, один вид тортур був особливо жорстоким. "22 травня мене вивезли спецпризначенці зі спецустанови для іноземців, в якому я перебував, одягли мішок на голову, посадили в машину, почали бити в голову, в живіт, в пах, погрожували, ображали. Зрештою, ми приїхали в ФСБ в Курській області, де мені пропонували співпрацювати, говорили, що влада в Україні захопили американці", – говорить Юрій.
Хлопцеві довелося перерізати собі вени, щоб привернути увагу. "Саме в той день мене допитували про склад сім'ї, про моїх друзів, познаходили патріотичні пости моїх друзів в Facebook, питали, чому вони таке постять. Знову говорили, що у мене немає вибору і пропонували співпрацю. Я відмовився, хоча і знав, що будуть тортури. Розуміючи це, я попросився в туалет, там я розбив собі голову, щоб залишити сліди на тілі, щоб мене помітили. Вони мені знову наділи мішок на голову, посадили в мікроавтобус, вивезли в ліс, викинули з машини, почали бити ногами в пах, живіт, потім підвісили за наручники, кілька годин били і душили, імітували розстріл, лякали, що віддадуть Кадирову, вимагаючи співпрацювати", – розповідає Яценко і обавляет, що тоді зрозумів, що таких тортур витримати неможливо. – "На наступний день я вирішив довести тіло до такого стану, щоб мене не можна було катувати через крововтрати. І я порізав собі вени і живіт. Вони запанікували і дали мені зателефонувати рідним, тому що я став навпроти камери відеоспостереження, а крововтрата була велика, адже кров з вени била фонтаном".
Хлопець розповідає, що його завезли в лікарню. "Зашивали без наркозу, але зашили тільки шкіру, а не вени, від чого я ще не міг 3 місяці працювати рукою, яка опухла. Надалі, коли відкривалися двері камери, я прикладав лезо бритви до шиї, таким чином вони не підходили до мене", – говорить він.
За словами Яценка, спочатку на нього завели адміністративну справу, через три місяці – кримінальну справу за статтею контрабанда вибухівки, а саме мисливського пороху. "Але вони допустили грубу помилку, тому що за кримінальним кодексом РФ за мисливський порох не порушують кримінальних справ. Надалі цю статтю за відсутності доказів закрили, і відкрили інша справа по зберіганню вибухівки, за яку мене засудили на 9 місяців. Я вважаю, що це була дуже вдала робота адвокатів", – зазначив він.
Однак, справа набула публічність, і Яценко випустили, завдяки підтримці громадських активістів та адвокатів.
Після звільнення Юрій поставив собі за мету звільняти інших політв'язнів і розповідати про свою справу широкому колу осіб. "Я закликаю, щоб нардепи активно підтримували наших політв'язнів", – закликав він і додав, що ніякої підтримки від держави не отримував. "Я звернувся до Матіос в прямому ефірі з повідомленням про злочин проти мене, і ГПУ порушила кримінальну справу проти тих співробітників правоохоронних і судових органів РФ, які порушували мої права і катували мене".